Суші як традиційна страва Японії

Суші — одна з найвідоміших і популярних страв японської кухні. Він складається з квасного рису в поєднанні з різними інгредієнтами, такими як сира або копчена риба, морепродукти, овочі або яйця. Суші подають невеликими шматочками, часто приправлені соєвим соусом, васабі та маринованим імбиром. Суші мають довгу та різноманітну історію, починаючи від методу збереження прісноводної риби в дельті Меконгу до сучасного мистецтва в Японії.

Походження суші

Суші — це не оригінальна японська страва, а походить від методу консервування прісноводної риби, який розробили жителі річки Меконг у Південно-Східній Азії. Випотрошену і очищену рибу поміщали у відварений рис у посудини, де він ферментувався. Рис, який став кислим внаслідок процесу бродіння, викинули перед споживанням риби. Проте замаринована таким чином риба могла зберігатися до року.

Починаючи з річки Меконг, цей метод збереження також став популярним у регіонах Китаю, а звідти поширився до Японії. Такий метод консервації в Китаї донині не використовується. Але рибу, консервовану таким способом, досі їдять у Таїланді та на Тайвані.

Японський урядовий документ згадує про суші в 718 році. До кінця 9 століття в Японії таким чином зберігалася переважно прісноводна риба. На основі цього методу консервування виникло японське блюдо, відоме як фунадзусі. Фунадзусі — це традиційна страва, яку споживають у префектурі Сіга. Для цього використовуються самки карася, виловлені в озері Біва. Риба, ферментована в рисі, має інтенсивний запах і на смак гостро-кислий.

Розвиток сучасних суші

З часом приготування суші в Японії змінилося. Замість того, щоб квасити рибу місяцями, її почали короткочасно солити і змішувати з рисом. Це призвело до швидкого приготування та більш свіжого смаку. Цей тип суші називається нарезуші й досі доступний у деяких регіонах Японії.

У 17 столітті стався ще один важливий крок у розвитку суші: додавання оцту до рису. Це не тільки прискорило процес бродіння, але й додало рису приємний аромат і кращу лежкість. Цей тип суші називається Хаядзуші, і він став основою для багатьох пізніших варіантів.

У 18 столітті в Едо (сучасний Токіо) з’явилася нова форма суші: Ніґірізусі. Це невеликі порції квасного рису, покриті шматочком сирої риби або морепродуктів. Цю форму суші придумав вуличний торговець на ім'я Йохей Ханая, який хотів запропонувати своїм клієнтам швидку і смачну їжу. Нігірізуші незабаром став дуже популярним і зараз вважається найбільш типовим видом суші.

У 19 столітті суші поширилися за межі Едо і стали національною стравою Японії. З відкриттям перших суші-ресторанів з'явилися нові варіації суші, такі як макідзусі (суші в рулетиках), гунканзуші (суші на човні) і чірашізуші (суші в розкиді). Суші стали символом японської культури та кухні.

Поширення суші у світі

У 20 столітті суші стали відомі за межами Японії. Особливо після Другої світової війни, коли багато японців емігрували в інші країни, вони привезли з собою свої кулінарні традиції. Японські ресторани, що пропонують суші, з'явилися в США, Канаді, Бразилії та інших країнах. Часто враховувалися місцеві інгредієнти та смаки, такі як авокадо, майонез чи сир.

У 1980-х роках суші пережили світовий бум, коли їх розглядали як здорову та екзотичну їжу. Багато знаменитостей і впливових людей зробили суші трендом і сприяли його популярності. Сьогодні суші доступні в багатьох країнах світу і вважаються типовою японською їжею.

Різноманітність суші

Суші - це різноманітне та креативне блюдо, яке можна варіювати в залежності від регіону, сезону та особистого смаку. Існує безліч способів приготування та насолоди суші. Туткілька прикладів різних видів суші:

- Ніґірізуші: невеликі порції квасного рису, покриті шматочком сирої риби або морепродуктів. Найпопулярніші сорти включають Maguro (тунець), Ebi (креветки), Tamago (омлет) або Unagi (вугор).
- Makizushi: прокислий рис, наповнений різними інгредієнтами та загорнутий у норі - Leaf (сушені водорості) закатаний. Найпопулярніші сорти включають каппа-макі (огірок), текка-макі (тунець) або каліфорнійський рол (авокадо, крабове м’ясо та майонез).
- Гунканзуші: дріжджовий рис, сформований у невеликий циліндр і загорнутий у лист норі. . Зверху додається начинка з м’яких або рідких інгредієнтів, таких як ікура (ікра лосося), тобіко (ікра нахлистої риби) або уні (морський їжак).
- Чірашізуші: миска квасного рису, яка подається з різними інгредієнтами, наприклад як сира риба, морепродукти, овочі або яйця. Це простий і яскравий спосіб їсти суші.
- Oshizushi: дріжджовий рис, покритий такими інгредієнтами, як риба чи овочі, і спресований у дерев’яній формі. Потім його нарізають на прямокутні шматочки та подають.
- Інарізуші: дріжджовий рис, начинений у кишеньку смаженого тофу (абурааге). Це солодкий вегетаріанський спосіб їсти суші.

Як їсти суші

Суші подають невеликими шматочками, які можна їсти руками або паличками. Є кілька правил, яких слід дотримуватися, щоб отримати найкращий смак:

- Занурюйте суші в соєвий соус лише з рибної сторони, а не рисової. Це не дасть рису розвалитися або стати занадто солоним.
- У суші слід покласти трохи васабі, але не дуже багато. Васабі — гострий хрін, який підсилює смак риби та вбиває бактерії.
- Між різними видами суші варто з’їсти трохи маринованого імбиру. Імбир – природний антисептик, який очищає порожнину рота і освіжає смакові рецептори.
- До суші варто пити гарячий зелений чай або воду. Алкогольні напої, такі як пиво чи вино, можуть вплинути на смак суші.

Суші — це традиційна страва Японії, яка має давню історію та різноманітність.